Платники податку на прибуток

Податок на прибуток: перші кроки

Податок на прибуток – це найперший податок, який повинно сплачувати будь-яке підприємство на загальній системі оподаткування. Щойно підприємство народилося – і все, воно вже є платником податку на прибуток. Тому й почнемо з початку, тобто з азів.

Що таке прибуток підприємств і звідки він може взятися

Господарська діяльність суб’єктів господарювання (СГ) – це їхня діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність – так визначає сенс земного життя пересічної ТОВки або АТ стаття 3 ГКУ. Основною метою госпдіяльності підприємств є не отримання доходу чи прибутку, а саме процес виготовлення та реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг. Як то кажуть: важливий процес, а не результат, тобто «Горщику, вари!» Все, що робить підприємство для «приготування каші», тобто для виготовлення та реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг, вважається його господарською діяльністю. При цьому неважливо, чи має воно на меті отримати з цього дохід або прибуток, чи ні.

Господарська діяльність, яка ведеться з метою одержання прибутку, називається підприємництвом, або підприємницькою діяльністю. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку – це некомерційна господарська діяльність.

У ст. 142 ГКУ прибуток (доход) СГ визначений як фінансовий результат його господарської діяльності: від суми доходів віднімається сума витрат. Повний розпис доходів і витрат підприємства ми можемо побачити у Звіті про фінрезультати (або, як його часто називають, у Формі 2).

Чистий фінрезультат визначається у Формі 2:

у рядку 2350 – формується прибуток, якщо доходи більше витрат;

у рядку 2355 – формується збиток, якщо витрати виявилися більше доходів.

У цій же ст. 142 ГКУ сказано, що для цілей оподаткування законом (зараз роль такого закону грає ПКУ) може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об’єкта оподаткування. Тобто бухгалтерський фінрезультат – це не те саме, що прибуток для цілей оподаткування, це різні величини. Податок на прибуток сплачується з прибутку з джерелом його походження з України або за її межами, який отримано платником податку (п. 134.1 ПКУ)

Поняття джерела походження прибутку у ПКУ не визначено, зате там є визначення доходів, отриманих з українських та іноземних джерел – див. пп. 14.1.54 ПКУ та пп. 14.1.55 ПКУ. Наприклад, доходи від продажу українських товарів на експорт – це доходи походженням з України, оскільки підприємство веде свою діяльність із виготовлення, закупівлі та продажу таких товарів на території України. А от доходи від надання в оренду будівлі, що знаходиться за межами України, або від виконання робіт чи надання послуг за межами України – це вже будуть доходи іноземного походження.

Прибуток – це позитивна різниця між доходами та витратами, понесеними для отримання цих доходів. Відповідно, якщо підприємство отримало іноземні доходи, то і прибуток з таких доходів теж буде іноземним.

Хто такі малодоходники і в чому їм повезло?

Щоб отримати суму прибутку для цілей його оподаткування, потрібно збільшити або зменшити бухгалтерський фінрезультат на так звані податкові різниці, які визначені нормами ПКУ – пп. 134.1.1 ПКУ. Податкове законодавство вимагає не просто помножити ставку податку на суму прибутку, а ще й певним чином скоригувати отриманий в бухобліку прибуток перед виконанням цієї простої арифметичної дії.

Проте не всі платники податку на прибуток повинні це робити, деякі з них можуть не коригувати фінрезультат на податкові різниці і оподатковувати фінрезультат, розрахований за правилами бухобліку.

Для платників, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухобліку за останній річний звітний період не перевищує 20 млн гривень (називатимемо їх малодохідниками), об’єкт оподаткування може визначатися без коригування бухгалтерського фінрезультату на усі різниці, визначені відповідно до положень ІІІ розділу ПКУ, крім збитку минулих звітних років. Це означає, що такі малодохідники можуть не брати до уваги норми ст. 138 – 141 ПКУ та не коригувати фінрезультат на всі різниці, що зазначені в цих статтях, крім однієї – збитків минулих років (пп. 140.4.2 ПКУ).

Відповідно, тих платників податку на прибуток, у яких річний дохід більше 20 млн грн, називатимемо великодохідниками.

Увага! Малодохідники все ж таки коригують фінрезультат на різниці, що передбачені іншими розділами ПКУ, ніж ІІІ розділ. Так, деякі різниці визначені у підрозділі 4 розділу ХХ ПКУ, наприклад, у п. 36, п. 42 цього підрозділу. Але у них це трапляється не так вже й часто.

Річний дохід за правилами бухобліку визначається як сума показників рядків Форми 2 за поточний звітний рік:

2000 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг),
2120 інші операційні доходи,
2220 фінансові доходи,
2240 інші доходи.
Цей перелік доходів зазначено в абзаці десятому пп. 134.1.1 ПКУ. Як бачимо, доходи від участі в капіталі (рядок 2200 Форми 2) у цей перелік не потрапили, відповідно, вони не беруть участі у розрахунку 20 млн. На користь цього висновку говорить також те, що доходи та витрати від участі в капіталі не враховуються для цілей справляння податку на прибуток (пп. 140.4.1 ПКУ та пп. 140.5.3 ПКУ).

Малодоходник має право прийняти рішення про незастосування різниць не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення він зазначає у декларації з податку на прибуток, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Ну і про що був цей незрозумілий потік слів з ПКУ? Проілюструємо це у таблиці: